Золоті правила класного керівника.

Золоті правила класного керівника:

• Бути особистістю, до якої тягнутимуться діти.
• Учитель повинен викликати до себе любов і повагу дітей. А це можливо, коли він сам любить, поважає та піклується про кожну дитину, й у стосунках з нею чесний і відвертий.
• У вчителя не має бути «любимчиків» — тоді дитина прислухатиметься до порад такого вчителя, виконуватиме його прохання, ділитиметься з ним найпотаємнішим.
• Учитель має бути веселим, жартами підтримувати й заохочувати позитивне. Це наближає його до дітей і зберігає його серце та нерви здоровими.
• Учитель повинен правильно використовувати свій час, щоб поповнювати запас енергії завдяки природі, мистецтву, хобі, літературі тощо.
• Учителю слід завжди бути доброзичливим. Немає в дитині нічого такого, що вимагало б жорстокості. Зло перемагають добром, любов’ю. Учитель повинен бажати лише добра дитині, виховувати в ній добро своїми власними вчинками, і тоді відповіддю вчителеві буде добро.
• Учителю варто читати більше наукової літератури. З такою людиною дітям завжди цікаво. Завдання вчителя як особистості — знайти себе в собі, підкорити себе собі, оволодіти собою і допомогти дітям осягнути це також.
• Учитель повинен володіти мистецтвом індивідуальних бесід з дитиною, вміти її вислухати, підтримати в ній вогник самоповаги, гідності. Не можна обговорювати погані вчинки привселюдно. Самоповага народжується із радощів за себе, за свій успіх.
• Класний керівник має створити доброзичливий учнівський колектив, у якому кожна дитина пам’ятає, що поруч з нею людина, на інтереси якої треба зважати.
• Педагог мусить мати гаряче серце, але діяти виважено, не допускати поспішних, непродуманих рішень, не залежати від настрою.
• Учителю слід цінувати довіру дитини, любити її, захищати, поважати її почуття. Тоді між учителем і дітьми складатимуться доброзичливі, щирі відносини.
• Учителю необхідно виховувати у дітей самодисципліну, боротися з лінощами. Разом з батьками слід добиватися того, щоб дитина сама себе обслуговувала. Діти повинні розуміти, що навчання у школі — це їхня найважливіша робота.
• Учитель — це та людина, яка любить дітей, володіє найбільшою педагогічною майстерністю, а саме: постійно пробуджувати в юному серці бажання людяності, почуття поваги до самого себе, стати сьогодні досконалішим, ніж учора.
• Дайте учню натхнення!
• Підтримуйте кожне досягнення учня.   Надихайте учня на подальші перемоги. Хваліть, не бійтеся перехвалити!
• Є безліч причин, через які учень не вчиться. Зосередьтеся на одній з них. У чому винний я як учитель?
• Примусовість викликає ненависть до навчання — не примушуйте!
• Визначте, що учневі потрібно: Суворість? Похвала? Чи, може, його слід залишити у спокої?
• Терпіть! Любов до навчання часом спалахує несподівано, сама собою.
• Пам’ятайте, що двійка — ворог цікавості і творчості.
• Учитель… А може, це навіть не фах, а спосіб життя…
• Вдома мене люблять, але ж прагнеш визнання й інших людей. Учитель бачить нас іншими очима і здатний допомогти кожному учневі віднайти себе. Не можливо навіть уявити, якою владою наділений учитель: він може зробити мене героєм і парією, може щедро розсипати добро й надію, але ж — і страх з приниженням. Він навчить дружбі, коли сам уміє бути другом. Учителеві вірять, його прагнуть наслідувати, тоді коли батьків просто люблять.
• Учитель — це мій дороговказ до розвитку мого власного «Я». Якщо ти сам — особистість, то вбачатимеш особистість у своїх учнях; якщо ти талановитий, то вбачатимеш таланти в інших; якщо прагнення твої чисті й ти здатний творити — такими будеш виховувати і своїх учнів й радіти кожному їхньому досягненню, як своєму. Це професія безперестанного розвитку. Учитель продовжується у своїх учнях — хіба це не шлях відновлення гармонії природи.
•