Занятття з елементами тренінгу «Профілактика стресових станів у школярів» для учнів 5-11 кл.

Мета: психологічна профілактика стресових станів, зниження рівня тривожності, формування позитивної світоглядної позиції, сприяння формуванню навичок опанування себе.

Ресурсне забезпечення: запис релаксаційної музики, маленький камінчик.

Вступне слово педагога

Стрес – реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) ззовні. Загалом стрес – це нормальна реакція здорової людини, захисний механізм нашого організму. Виникнення стресу означає, що людина, зокрема дитина, включилася в певну діяльність, спрямовану на протидію небезпечним для неї впливам. Під час стресу відбуваються глобальні психо-фізіологічні, біохімічні зміни в організмі, спрямовані на мобілізацію захисних сил та адаптацію до ситуації (стресора).

Стрес не є шкідливим тоді, коли дитині вдається швидко уникнути стресового впливу або адаптуватися до нього. Однак здатність до адаптації не безмежна. У разі якщо інтенсивність впливу стресора та тривалість стресу перевищують можливості організму протидіяти, якщо вплив має різко негативний характер, такий стан називають дистресом (станом хронічного стресу). Дистрес викликає дезадаптацію – стан надмірного психічного, емоційного та м’язового напруження, порушення діяльності внутрішніх органів та поведінки.

Хід заняття:

1 вправа «Привітання»

            Мета: настроїти учасників  па   роботу  за  темою,  активізувати відчуття особистості.

           Хід вправи: один з учасників говорить привітання або комплімент у такій формі: «Привіт усім, у кого в цей момент хороший настрій!» Ті, кого стосуються ці слова, хором відповідають: «Привіт!» А якщо був сказаний комплімент, то ті з учасників, які вважають, що це стосується їх, хором відповідають: «Дякую!» Вправа повторюється декілька разів.

 

2. Вправа – розминка "Австралійський дощ".

Мета: забезпечення психологічного розвантажен­ня учасників. Учасники стають у коло.

Хід вправи: Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Ні? Тоді да­вайте послухаємо разом, який він. Зараз по колу лан­цюжком ви будете передавати мої рухи, Як тільки во­ни повернуться до мене, я передам наступні. Слідкуй­те уважно!

 

• В Австралії піднявся вітер. (Ведучий тре до­лоні)

•  Починає накрапувати дощ. (Клацає пальцями)

•  Дощ посилюється. (Почергово плескання доло­нями по грудях)

•   Починається справжня злива. (Плескання по стегнах)

•  А ось і град - справжня буря. (Тупіт ногами)

•  Але що це? Буря стихає. (Плескання по стег­нах)

• Дощ стихає. (Плескання долонями по грудях)

•  Рідкі краплі дощу падають на землю. (Клацання пальцями)

•  Тихий шелест вітру. (Потирання долонь)

•  Сонце! (Руки догори)

 

3. Вправа «Коридор».

 Мета: визначити схильність до стресових станів.

Хід вправи : Тренер пропонує учасникам продіагностувати себе. Учасники шикуються в одну лінію, утворюючи уявний коридор. Відповідаючи на запитання ствердно, учасник робить крок. 1. Чи важко вам звертатися до когось із проханням про допомогу? 2. Чи думаєте ви про свої проблеми у вільний час? 3. Якщо ви бачите, що в людини щось не виходить, чи відчуваєте бажання зробити це замість неї? 4. Чи довго переживаєте через неприємності ? 5.Чи завжди ви поспішаєте? 6. Чи доводиться вам мати декілька справ одночасно? 7.Чи нервуєте, коли стоїте в черзі? 8.Чи довго ви сумніваєтеся перед прийняттям рішення: 9. Чи маєте звичку перейматися чужими справами та давати непрохані поради? 10. Чи помічали за собою звичку говорити у швидкому темпі ? Висновок : якщо учасник зробив всі 10 кроків, то стресовий стан, нервозність, тривога для нього - звична справа.

 

4 Вправа "Місце спокою".

Мета: розслаблення.

Хід вправи: сядьте зручно, заплющіть очі. Спокійно вдихніть і видихніть. Уявіть собі, що ви пливете на човні морем далеко від дому. Усі проблеми і турботи залишилися вдома, ви почуваєтеся вільно, на вас не тисне тягар відповідальності. Ваш човен вільно пливе на хвилях. Ви насолоджуєтеся відчуттям спокою. Ви то підіймаєтеся на хвилі, то опускаєтеся. Ви відчуваєте приємне тепло сонячних хвиль. Ви спокійні і розслаблені. Ви відчуваєте своє дихання: вдих, видих... Теплий, м'який спокій розливається по всьому тілу. Ви дедалі спокійніші, вільніші... Ваш погляд зупиняється на маленькому острові. Вас тягне туди, ви гам шукаєте спокою, захисту, задоволення. Ваш човен наближається до острова. Уже можна розрізнити рослинність, дерева, пісок. І ось ви виходите на берег. Ви лягаєте, вам тепло, розслабляєтеся... На губах у вас морська сіль... Ви дивитеся на хмаринки й відчуваєте тепло сонця. Тут ваша гавань. Насолоджуйтеся почуттям спокою, впевненості, тепла. Сюди ви зможете повернутися будь-коли. Це місце дасть вам упевненість, силу, безпечність. Попрощайтеся з цим місцем, настав час повертатися в реальність. Повільно розплющуйте очі.

 

6. Вправа-гра «Камінчик у черевику».

У моїй руці маленький камінчик. Уявіть собі, що такий камінчик потрапив у ваш черевик. Що ви відчуватимете? Можливо, спочатку цей камінчик не буде вам сильно заважати, і ви навіть забудете його витягну­ти, коли прийдете додому і роззуєтеся. Але якщо камінчик так і залишиться в черевику, то через деякий час нозі стане боляче, і цей маленький камінчик уже здаватиметься ве­ликим. Тоді ви роззуєтеся і витрусите його звідти. Проте на нозі вже може бути ранка, і маленька проблема стане великою — тепер уже доведеться лікувати ранку.

Коли ми скривджені, сердимося або схви­льовані, то спочатку це може здаватися ма­леньким камінчиком у туфлі. Якщо ми вчас­но витягнемо його звідти, нога залишиться цілою і неушкодженою.

Якщо ж ні — можуть виникнути про­блеми, і чималі. Тому завжди корисно го­ворити про свої проблеми одразу, як тільки ви це відчули. Якщо ви скажете нам: «У ме­не камінчик у черевику», то ми знатимемо, що вам щось заважає, і будемо готові вас вислухати.

Отже, зараз кожен по черзі зможе роз­казати про те, що його засмучує, кривдить, пригнічує. У кожного з вас буде можливість сказати про свій «камінчик», якщо він у вас є, тому нікому не треба вступати в супе­речку або виправдовуватися, коли на вас скаржитимуться. Просто уважно слухайте і спробуйте зрозуміти образу свого одно­класника.

Запропонувати учасникам на невели­ких аркушах паперу сформулювати одну свою проблему й покласти аркуш у скринь­ку. Кожен із учасників тренінгу пізніше витягує один із аркушів і пропонує свій ва­ріант вирішення проблеми. Так знаходять вирішення усі запропоновані ситуації, мож­ливо, спільними зусиллями.

Поради повинні бути дієвими та конкретними. Як кажуть, якщо хочеш почути відповідь, промов її вголос. А людина сама вибере потрібну її відповідь

Висновок. Вивчаємо правило 1: «Щоб маленька образа не перетворилася на велику, про свої неприємні відчуття треба говорити одразу».

 

7. Вправа на завершення «Крок—раз!»

Мета: створення позитивної атмосфери.

 Учасники групи стають у широке коло, тримаючись за руки. Кожен по колу гово­рить: «Сьогодні я...(навчився, відчув, зро­зумів тощо)», і вся група робить крок уперед. Після промовляння всіх досягнень коло має стати щільним.

 

Матеріал використано на ресурсі інтернет-порталу "Всеосвіта".